Долаємо хвилювання конструктивно
Це завдання пропонує дитині конструктивний підхід до подолання хвилювання. Завдяки йому вона зможе проаналізувати причини, що змушують її хвилюватись, і свої подальші дії, що допоможуть вирішити стресову ситуацію й, відповідно, заспокоїтись, або ж, навпаки, прийняти її за неможливості щось змінити і, знову ж таки, заспокоїтись. Завдання розраховане на три різні випадки хвилювання. Виконуючи завдання, дитина розвиватиме емоційний інтелект і набуватиме базових навичок саморегуляції.
Джерело:Розвиток дитини
САМООЦІНКА - ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО!
ВІД ТОГО, ЯК ДИТИНА ДО СЕБЕ СТАВИТЬСЯ, ЗАЛЕЖИТЬ УСПІШНІСТЬ ЇЇ МАЙБУТНЬОГО НАВЧАННЯ І ТЕ, ЯКИМИ БУДУТЬ ЇЇ ВЗАЄМОДІЇ З ОДНОКЛАСНИКАМИ. САМООЦІНКА - СВОЄРІДНИЙ КОМПОНЕНТ ОЦІНЮВАННЯ НАШОГО Я. ВОНА МОЖУ БУТИ ЗАВИЩЕНОЮ, ЗАНИЖЕНОЮ ТА АДЕКВАТНОЮ.
АДЕКВАТНА САМООЦІНКА - НАЙБІЛЬШ ОПТИМАЛЬНИЙ ВАРІАНТ. ЧИМ БЛИЖЧОЮ Є НАША САМООЦІНКА ДО РЕАЛЬНОСТІ, ТИМ КРАЩЕ МИ СЕБЕ ПОЧУВАЄМО.
ДІТИ ІЗ ЗАНИЖЕНОЮ САМООЦІНКОЮ, ЯК ПРАВИЛО, ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ В РОДИНАХ, ДЕ БАТЬКИ ДОТРИМУЮТЬСЯ НЕПОХИТНОЇ КРИТИЧНОЇ ПОЗИЦІЇ. НЕОБЕРЕЖНІ МОВНІ ОЦІНКИ НЕГАТИВНО ПОЗНАЧАЮТЬСЯ НА СТАВЛЕННІ ДИТИНИ ДО САМОЇ СЕБЕ: "ТИ - НЕЧУПАРА!", "ЧОМУ ТИ НЕ МОЖЕШ ЗРОБИТИ УРОКИ ТАК САМО ШВИДКО, ЯК ТВОЯ СЕСТРА?", "ЯКИЙ ТИ НЕСЛУХНЯНИЙ!".
ДОСИТЬ ЧАСТО НИЗЬКА САМООЦІНКА СТАЄ ПРИЧИНОЮ НИЗЬКОЇ УСПІШНОСТІ. У ДИТИНИ Є ВСІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ УСПІШНО ВЧИТИСЯ, ОДНАК НЕПЕВНІСТЬ У СОБІ, НИЗЬКА ОЦІНКА СВОЇХ ЯКОСТЕЙ ТА ВМІНЬ НЕ ДАЮТЬ ЇЙ МОЖЛИВОСТІ ВИЯВИТИ СЕБЕ.
НА ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ САМООЦІНКИ ДИТИНИ ЗНАЧНИЙ ВПЛИВ МОЖЕ ЧИНИТИ ВЧИТЕЛЬ. ВЧАСНА ПОХВАЛА АБО ПРОСТО ТЕПЛЕ СЛОВО, ПРОДУМАНА ЗАЗДАЛЕГІДЬ ВЧИТЕЛЕМ "СИТУАЦІЯ УСПІХУ" НА УРОЦІ МОЖУТЬ ТВОРИТИ ЧУДЕСА. ТОМУ ВИЯВЛЕННЯ РІВНЯ САМООЦІНКИ ДИТИНИ ВАЖЛИВИМ Є САМЕ НА ЕТАПІ ПЕРВИННОЇ ДІАГНОСТИКИ.
ТЕСТ "СХОДИ" ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ САМООЦІНКИ ДИТИНИ
ПОКАЖІТЬ ДИТИНІ КАРТИНКУ ЗІ СХОДАМИ І ПОПРОСІТЬ ЇЇ ПОМІСТИТИ НА НИХ ВСІХ ЗНАЙОМИХ ДІТЕЙ. НЕХАЙ НА ТРЬОХ ВЕРХНІХ СХОДАХ ЗНАХОДЯТЬСЯ ГАРНІ, РОЗУМНІ, ДОБРІ, СИЛЬНІ, СЛУХНЯНІ ДІТИ - ЧИМ ВИЩЕ, ТИМ КРАЩЕ. А НА ТРЬОХ НИЖНІХ СХОДАХ - ПОГАНІ. НА СЕРЕДНІЙ СХОДИНЦІ ЗНАХОДЯТЬСЯ ДІТИ, ЩО Є НЕ ПОГАНИМИ І НЕ ГАРНИМИ. ПІСЛЯ ЦЬОГО ПОПРОСІТЬ ДИТИНУ ПОКАЗАТИ, НА ЯКУ СХОДИНКУ ВОНА ПОМІСТИТЬ СЕБЕ, А ТАКОЖ ПОЯСНИТИ, ЧОМУ САМЕ.
А ТЕПЕР ПОСТАВТЕ ЗАПИТАННЯ: "ТИ ТАКИЙ НАСПРАВДІ АБО ХОТІВ БИ БУТИ ТАКИМ? ЗАЗНАЧ, ЯКИЙ ТИ НАСПРАВДІ І ЯКИМ ХОТІВ БИ БУТИ". ПІСЛЯ ЦЬОГО ЗАПИТАЙТЕ: "НА ЯКУ СХОДИНКУ ТЕБЕ ПОСТАВИЛА Б МАМА, ТАТО, ВИХОВАТЕЛЬ ТОЩО". ПОКИ ДИТИНА ВИКОНУЄ ЗАВДАННЯ, ПОСПОСТЕРІГАЙТЕ ЗА НЕЮ: ЧИ СУМНІВАЄТЬСЯ ВОНА, ЧИ АРГУМЕНТУЄ СВІЙ ВИБІР, ЧИ СТАВИТЬ ПИТАННЯ.
ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
ЯКЩО ДИТИНА, НЕ РОЗДУМУЮЧИ, СТАВИТЬ СЕБЕ НА НАЙВИЩУ СХОДИНКУ, ВВАЖАЄ, ЩО МАМА (АБО ІНШИЙ ДОРОСЛИЙ) ОЦІНЮЄ ЇЇ ТАК САМО, АРГУМЕНТУЮЧИ СВІЙ ВИБІР, ПОСИЛАЄТЬСЯ НА ДУМКУ ДОРОСЛИХ: "Я ГАРНИЙ. ГАРНИЙ І БІЛЬШЕ НІЯКИЙ. ТАК МАМА СКАЗАЛА", ТО МОЖНА ПРИПУСТИТИ НАЯВНІСТЬ В НЕЇ НЕАДЕКВАТНО ЗАВИЩЕНОЇ САМООЦІНКИ.
ПРО ВИСОКУ САМООЦІНКУ МОЖНА ГОВОРИТИ І ТОДІ, КОЛИ ПІСЛЯ ДЕЯКИХ РОЗДУМІВ ДИТИНА ВСЕ-ТАКИ СТАВИТЬ СЕБЕ НА НАЙВИЩУ СХОДИНКУ, НАЗИВАЮЧИ СВОЇ НЕДОЛІКИ, АЛЕ ПОЯСНЮЮЧИ ЇХ ЗОВНІШНІМИ ПРИЧИНАМИ.
ЯКЩО, ОБМІРКУВАВШИ ЗАВДАННЯ, ВОНА СТАВИТЬ СЕБЕ НА ДРУГУ АБО ТРЕТЮ СХОДИНКУ, ПОЯСНЮЄ СВОЇ ДІЇ, ПОСИЛАЮЧИСЬ НА РЕАЛЬНІ СИТУАЦІЇ І ДОСЯГНЕННЯ, ВВАЖАЄ, ЩО ОЦІНКА ДОРОСЛОГО Є ТАКОЮ САМОЮ, АБО ДЕЩО НИЖЧОЮ, ТО МОЖНА ГОВОРИТИ ПРО АДЕКВАТНУ САМООЦІНКУ.
ЯКЩО ДИТИНА СТАВИТЬ СЕБЕ НА НИЖНІ СХОДИНКИ, СВІЙ ВИБІР НЕ ПОЯСНЮЄ АБО ПОСИЛАЄТЬСЯ НА ДУМКУ ДОРОСЛОГО, ЦЕ ГОВОРИТЬ ПРО ЗАНИЖЕНУ САМООЦІНКУ.
ЯКЩО ДИТИНА СТАВИТЬ СЕБЕ НА СЕРЕДНЮ СХОДИНКУ, ЦЕ МОЖЕ СВІДЧИТИ ПРО ТЕ, ЩО ВОНА НЕ ЗРОЗУМІЛА ЗАВДАННЯ АБО НЕ ХОЧЕ ЙОГО ВИКОНУВАТИ. ДІТИ ІЗ ЗАНИЖЕНОЮ САМООЦІНКОЮ ЧЕРЕЗ ВИСОКУ ТРИВОЖНІСТЬ І НЕВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ ЧАСТО ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ ВИКОНУВАТИ ЗАВДАННЯ, А НА ВСІ ПИТАННЯ ВІДПОВІДАЮТЬ: "НЕ ЗНАЮ".
ЗАНИЖЕНА САМООЦІНКА В ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ ЯК СВІДОЦТВО НЕБЛАГОПОЛУЧНОГО ЕМОЦІЙНОГО РОЗВИТКУ. НЕАДЕКВАТНО ЗАВИЩЕНА САМООЦІНКА ВЛАСТИВА ДІТЯМ 4-5 РОКІВ. ВОНИ НЕ БАЧАТЬ СВОЇХ ПОМИЛОК І НЕ МОЖУТЬ ПРАВИЛЬНО ОЦІНИТИ СЕБЕ, СВОЇ ВЧИНКИ. А ОТ ДЛЯ ШЕСТИРІЧОК ВЛАСТИВОЮ Є ЗДАТНІСТЬ АНАЛІЗУВАТИ СВОЇ ВЧИНКИ, ТОМУ ЇХНЯ САМООЦІНКА ВЖЕ БІЛЬШ РЕАЛІСТИЧНА ТА НАБЛИЖАЄТЬСЯ ДО АДЕКВАТНОЇ. ХОЧА В НЕЗНАЙОМІЙ СИТУАЦІЇ ТА НЕЗВИЧНИХ ВИДАХ ДІЯЛЬНОСТІ САМООЦІНКА МОЖЕ БУТИ І ЗАВИЩЕНОЮ.
ТЕСТ НА ВИЯВЛЕННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ
1. Уважно прочитайте кожне запитання.
2. Обведіть кружечком слово «Так», якщо ви погоджуєтеся з тим, що написано, якщо це правильно щодо вас.
3. Обведіть кружечком слово «Ні», якщо з написаним не погоджуєтесь.
Так | Ні | 1 | Я люблю писати свої пісні. |
Так | Ні | 2 | Я люблю гуляш сам. |
Так | Ні | 3 | Мої тато і мама полюбляють гратися зі мною. |
Так | Ні | 4 | Я ставлю чимало запитань. |
Так | Ні | 5 | Скласти оповідання чи казку—безглузда справа. |
Так | Ні | 6 | Мені подобається мати одного чи двох друзів. |
Так | Ні | 7 | Я не заперечую, коли змінюються правила гри. |
Так | Ні | 8 | Я маю кілька хороших ідей. |
Так | Ні | 9 | Я люблю малювати. |
Так | Ні | 10 | Я люблю речі, які складно виготовити. |
Так | Ні | 11 | Сонечко на малюнку завжди має бути жовтого кольору. |
Так | Ні | 12 | Мені більше подобається розмальовувати малюнки в книжці, ніж малювати їх самому. |
Так | Ні | 13 | Легкі загадки — найцікавіші. |
Так | Ні | 14 | Іноді тато з мамою займаються чимось разом зі мною. |
Так | Ні | 15 | Я цікавлюсь новинками про тварин. |
Так | Ні | 16 | Мій тато любить працювати по господарству, а я йому допомагаю. |
Так | Ні | 17 | Я не люблю, коли інші діти ставлять надто багато запитань. |
Так | Ні | 18 | Нелегко знайти собі заняття, коли залишаюся сам. |
Так | Ні | 19 | Мій тато вважає, що я загалом поводжуся правильно. |
Так | Ні | 20 | Я люблю розповіді про далеке минуле. |
Так | Ні | 21 | Я із задоволенням граю у старі ігри. |
Так | Ні | 22 | Коли я хочу щось зробити, але мені складно, я відмовляюсь від цієї ідеї та займаюсь чимось іншим. |
Так | Ні | 23 | Я люблю гуляти з друзями, а сам—ні |
ІІІ ступінь — 4 бали (добре виражена).
ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ
Високий рівень інтелектуального розвитку дитини не є показником успішного навчання в школі. Він також не є єдиним чинником впливу на рівень розвитку самооцінки та задоволення власним життям. Адаптація до навчання краще дається тим дітям, котрі є емоційно зрілими, вміють спілкуватися з різними людьми, співпереживати їм, керуються у своїх вчинках гуманними мотивами. Тобто мають розвинутий емоційний інтелект. Емоційний інтелект (EQ) – знання про емоції, вміння їх усвідомлювати і контролювати, розрізняти наміри оточуючих і адекватно реагувати на них. Розвинутий емоційний інтелект передбачає, що дитина вміє ідентифікувати, аналізувати, використовувати знання для вирішення ситуацій і керувати емоціями. Поетапний розвиток емоційного інтелекту можна представити у вигляді ланцюжка: напочатку дитина вчиться розуміти власну поведінку і реакції на різні ситуації, потім приймати свої емоції, а після вже керувати ними і поважати власні бажання та прагнення. Як розвивати емоційний інтелект дитини? EQ розвивається через спілкування, за допомогою наших реакцій на конфліктні ситуації.
У сім’ї, де дорослі приділяють увагу усвідомленню власних переживань та приймають почуття своїх дітей, конфліктні ситуації намагаються злагодити, а не загострити. Замість звичної різкої реакції на дитину, вони зупиняються і спокійним тоном запитують: «Чому ти зараз так себе ведеш?». Під час розмови намагаються зрозуміти, яку емоцію відчуває дитина. Вони знають, що твердження кращі за запитання типу «Що з тобою?» «Що сталося?». Бо питання ознака допитливості, твердження – ознака співчуття. Дитина пізнає лише ті почуття, які переживає. Їй потрібно допомогти висловити свої почуття за допомогою тверджень, наприклад: «Ти втомився і тобі потрібний час, щоб заспокоїтися», «Я бачу, що тобі погано, може, тебе образив твій товариш?».
КОРОБОЧКА ЕМОЦІЙ
Корисно створити в уяві свою коробочку щастя. «Складіть» в неї все, що асоціюється у вас зі щастям візуально, на слух, смак, нюх і дотик. А потім створіть таку ж коробочку разом зі своєю дитиною, детально обговорюючи з нею її емоції. Приклад: Зір: щаслива посмішка дитини. Слух: шум морської хвилі. Смак: солодка полуниця. Нюх: аромати лісу після дощу. Дотик: обійми коханої людини.
МОВА ЕМОЦІЙ
Вона допоможе не тільки розібратися у власних почуттях, а й дозволить оточуючим краще вас розуміти. Таке спілкування з партнером, колегами і особливо з дитиною стане основою взаєморозуміння в сім'ї і на роботі. Для цього введіть у свою промову формулу: «Я відчуваю ..., тому що ..., і я хотіла б ...». На прикладі спілкування з дитиною ця формула може звучати так: «Я засмучена, що ти розлив воду з фарбами. Я хотіла б, щоб ти був уважніше. А зараз давай разом приберемо ».
ЩО Я ВІДЧУВАЮ СЬОГОДНІ
Суть гри полягає в тому, щоб щовечора дитина сама обирала емоцію сьогоднішнього дня. «Сьогодні я відчував радість (смуток, цікавість, злість ...), коли ...». Для цього роздрукуйте всі емоції улюбленого персонажа дитини, які вона і буде вибирати для позначення своїх переживань. Ця гра вчить усвідомленості і прийняття власних почуттів.
ЕМОЦІЙНИЙ ФОТОАЛЬБОМ-ПОДОРОЖЕЙ
Цікаво фотографувати не тільки в стилі «я і пам'ятки». Спробуйте робити емоційні фотографії: «А! Ця пальма як величезний кактус - треба його спробувати »,« Вежа не падає ?! »,« Жуууук! ». Повірте, такі фотографії дуже приємно розглядати всією сім'єю. А ще по ним можна робити розповідь про подорож. Роздруковуєте кілька фотографій, перемішуєте і створюєте нову історію вашої поїздки.
ЕМОЦІЇ В ФАРБАХ
Можна зробити свою галерею емоцій, де кожна картина - це емоція, виражена тими фарбами і композицією, яку вибирає дитина. Дуже здорово малювати одночасно і порівняти, якими у вас вийшли радість, смуток, злість.
КОМПАС ЕМОЦІЙ
Унікальна гра, яка не тільки знайомить дитину з емоціями, а й показує, які почуття людина відчуває в тій чи іншій ситуації. Суть гри: кожен отримує набір з 8 карток: радість, страх, інтерес, натхнення, сумнів, подив, довіру, гнів. Перелік можна доповнювати. Один гравець придумує слово-поняття-ситуацію і, вибираючи до неї відповідну емоцію, викладає картку в коло закритою. Решта гравців повинні вгадати: яку ж емоцію викликає у гравця задумана ситуація. Наприклад, мама може вибрати картку «радість» на поняття «1 вересня», а дочка - «страх». Дітям складно проговорити свої емоції. А в грі вони розкривають їх. І не забувайте про читання книг і хорошу музику. Це ресурси, які ніколи не застаріють для пізнання себе, оточуючих і всього світу.
Ця притча – нагадування про те, що єдиного шляху до успіху не існує, і якщо ви ще нічого не досягли, це не означає, що вам потрібно відмовитися від своєї мрії.
“Одного разу чоловік вирішив, що з нього досить цього життя. І він пішов до лісу, щоб востаннє поговорити з Богом.
«Боже, – сказав чоловік. – Дай мені привід не здаватися!»
«Поглянь навколо, – сказав Бог. – Ти бачиш бамбук і папороть?»
«Так», – відповів чоловік.
«Коли я посадив бамбук і папороть, я подбав про них. Я дав їм сонячне світло і воду. Я захищав їх від буревіїв. Папороть прийнялася добре, її насіння швидко проростало. Але з насіння бамбука не виросло нічого. Однак я не здавався. На 2-му році папороть ще більш розрослася, ніж раніше, але з насіння бамбука так нічого і не проросло. Однак я не впадав у відчай. На 3-му році бамбук теж не потішив. Я чекав. На 4-му році бамбук так і не виріс. Я був терплячим. На 5-му році з землі з’явився невеликий паросток. Він був набагато меншим, ніж папороть. Проте день за днем він ріс, і протягом 6 місяців бамбукове стебло вигналося вгору на сто метрів. Він витратив 5 років на корені, які зробили його сильним, а також дали йому те, що йому потрібно, щоб вижити.
Я ніколи не давав своїм творінням виклик, з яким вони не могли б впоратися. Весь цей час ти ріс і боровся. Ти відрощував корені, необхідні для формування стовбура, крони і, згодом, плодів.
Ніколи не порівнюй себе з кимось, тому що всі мої творіння мають різні часові рамки, різні терміни дозрівання та різні цілі. Як папороть відрізняється від бамбука, так і люди відрізняються між собою.
Якщо не здаватися, можна піднятися дуже високо, – сказав Бог.
«Як високо піднімуся я?» – запитав чоловік. «Як високо росте бамбук?» – запитав Бог. «Якомога вище?» – відповів чоловік. «Так», – сказав Бог.
Потім чоловік покинув ліс, розуміючи, що Бог ніколи не відмовиться від нього». Вірте в себе, в свої цілі і в свої мрії!
Для батьків та підлітків.
Як же визначитися із «зоною свободи» для дитини? Є чудовий спосіб це зробити — домашня гра, яку можна назвати «гаряче — холодне»: Дитина на папірцях спочатку пише «червоні зони» — ті, куди батькам без дозволу вхід категорично заборонений. Це не лише «фізичні» зони (кімната підлітка, письмовий стіл), а й ті теми, обговорення яких батькам ініціювати заборонено.
Потім виписує «жовті зони», куди можна входити, але... обережно.
І нарешті «зелені зони» — місця і теми для вільного спілкування.
Потім все це прикріплюється на ватман і вивішується десь у квартирі. Далі — батьки, вивчивши вимоги дитини, висувають контрпропозиції. Наприклад, підліток заявляє: «Ніколи не запитуйте в мене, коли я буду вдома» — «Добре. Але ти за будь-яких умов маєш повертатися не пізніше 10-ї години, бо ми відповідаємо за тебе перед законом».
Окреме питання — особистий простір. Хто з батьків не скаржився на страшний безлад у кімнаті підлітка? Купи брудних тарілок, звалені докупи штани й футболки, шар пилу завтовшки з палець... І батькам не можна туди потикатися?!
Батьки часто вимагають чистоти. Цей пункт обов'язково має бути винесений на окреме обговорення. Бо цей безлад — відображення його внутрішнього порядку, психічного стану. В дитини має визріти внутрішнє бажання підтримувати чистоту. Пограйте вдома з дітьми в цю гру і ви не лише налагодите кращі стосунки з ними, а й дізнаєтесь багато цікавого і корисного про своїх дітей.
Маніпуляції підлітків
Підлітковий період — складний час не тільки для дитини, яка його переживає, але і для батьків. Часто підліткова поведінка доставляє занепокоєння і викликає заслужене роздратування. Особливо неприємна історія — маніпуляції. Розбираємося, як вони влаштовані.
Основні види підліткових маніпуляцій і способи боротьби з ними.
Маніпуляція — це прихований психологічний вплив на партнера по спілкуванню з метою домогтися від нього вигідної поведінки. Розгляньмо причини, основні види підліткових маніпуляцій і способи впоратися з ними.
Чому підліток маніпулює?
Нагадаємо, що одне з найважливіших завдань підліткового віку — навчитися приймати самостійні рішення і нести відповідальність за них. Дитина, що підростає, повинна стати дорослою, і часто їй доводиться відвойовувати свою незалежність і самостійність. Але іноді рішення цього завдання розуміється підлітком, як бажання робити що хочеться: гуляти допізна, залишатися на ніч у друзів, не ходити в школу, грати в комп’ютер без міри й так далі.
Важливо зазначити, що самостійність і відповідальність — це два необхідних компонентів для розвитку підлітка. Тому певна міра свободи має бути присутня. Повинні бути зони відповідальності, які ви повністю можете довірити підлітку, віддати йому на відкуп.
При цьому потрібно не забувати, що межі дозволеного — це також найважливіша умова для розвитку. І ці межі важливо позначати та відстоювати, це необхідно, як для самого підлітка, так і для всіх членів його сім’ї. Позначити межі можуть тільки батьки або значущі дорослі, які займаються вихованням. Важливо визначити перспективи й домовитися про наслідки у зв’язку з їх порушенням. Правила повинні бути розумні та відповідати віку.
Не завжди підліткам хочеться дотримуватися меж обговорених домовленостей, для цього віку характерні порушення норм і правил. Іноді бажання бути дорослим розуміється, як “робити що я хочу”. Для того, щоб досягати своїх цілей, підлітки вдаються до різних способів.
Один з них — маніпуляції в діалозі з батьками, спроба домогтися від батьків вигідної їм поведінки за допомогою емоційного впливу. Важливо вчасно виявити, що вами маніпулюють і не потрапляти в цю пастку. Як виявити, що вами маніпулюють? Головні помічники тут — це ваші почуття, адже вони виступають маркерами, що відбувається.
Маніпуляція викликає такі почуття:
Сором
Підліток прагне “розхитати” батьківську позицію, спровокувати почуття сорому. Як правило, використовуються вислови на кшталт: “ось у Васі батьки все вирішують …”, “Олена може з батьками всім ділиться, і вони її розуміють …”, “У Толі повна свобода, а я як в тюрмі …”, “Ти нічого не розумієш, зовсім відстав від життя … “, й так далі. Наголос робиться на те, що хтось справляється краще зі своїми батьківськими обов’язками. Висловлювання спрямовані на те, щоб викликати почуття сорому, яке є одним з основних інструментів для маніпуляції.
Страх
Послання такого роду пов’язані з загрозою безпеки підлітка і батьківською неможливістю на це вплинути. “Зараз я піду і не повернуся …”, “Якщо ти мене не пустиш, я втечу …”, “Якщо ти не даси мені грошей, я піду і вкраду їх …” і так далі. Переслідується завдання викликати почуття занепокоєння або страху, яке є прекрасним інструментом для маніпуляції. Батько готовий піти на що завгодно, аби не наражати свою дитину на небезпеку та ризик.
Провина
Повідомлення з цієї групи пов’язані з тим, щоб викликати сильне почуття провини. У кожної людини завжди знайдеться багато приводів почувати провину перед своїми близькими. Наприклад, недостатнє матеріальний добробут (“ось у всіх смартфони останньої моделі”), розлучення батьків, те, що батьки багато працюють і мало проводять часу з дітьми, що школа, в якій підліток вчиться, недостатньо хороша, і взагалі – “У всіх нормальні батьки, не те, що ти”. Сильне почуття провини є хорошим інструментом для маніпуляції. Коли батько відчуває себе винуватим, то готовий йти назустріч з багатьох питань всупереч своєму бажанню.
Гнів
Універсальне почуття, як і всі попередні супроводжується в тому числі злістю і роздратуванням. Але може виникнути таке сильне почуття, яке практично неможливо терпіти. Хочеться його припинити якомога швидше. Як правило, викликається воно довгими та наполегливими вимогами чи “ниттям”. Коли підліток не зупиняється, і не зупиняється, і продовжує наполягати або “канючити”. Важливо, що це відбувається досить довго і складається відчуття, що неможливо від цього сховатися або піти.
Безсилля і безпорадність
Вищеназвані почуття часто породжують відчуття безсилля, “опускаються руки”, у батьків з’являється відчуття, що вони ні на що не спроможні впливати. Викликати безсилля у батьків — це значить досягти мети, адже безпорадні батьки вже не в змозі наполягати на своєму та обмежувати підлітка в будь-чому. Як протидіяти маніпуляціям підлітка? Помічати свої почуття. Пам’ятайте, що почуття — це маркери, того, що відбувається, вони дозволять вам вчасно помітити початок маніпулювання. Розуміти механізм виникнення маніпуляції. Пам’ятайте, що всі образливі й не дуже приємні слова і дії — це всього лише метод досягнення підлітком своєї мети.
Чотири поради батькам:
Самі не використовуйте маніпуляції в діалозі з дитиною — таким чином ви навчаєте її неправильних методів поведінки. Особистим прикладом вчіть дитину чесно і по-дорослому будувати діалог, відповідально ставитися до слів, домовленостей, правил. Проаналізуйте — маніпулювання якими почуттями найбільш “ефективно” діє з вами — почуття провини, страху чи ін. …. Важливо розібратися, чому саме це відчуття дозволяє вами маніпулювати, це розуміння дозволить стати більш стійким до маніпуляції. У будь-якому випадку пам’ятайте, що ви не зобов’язані бути ідеальним батьком! Ніхто не досконалий, в тому числі й ви, і це ще не привід порушувати правила і поводитися з вами як завгодно.
Немає коментарів:
Дописати коментар