САМООЦІНКА - ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО!

          Від того, як дитина до себе ставиться, залежить успішність її майбутнього навчання і те, якими будуть її взаємодії з однокласниками. Самооцінка - своєрідний компонент оцінювання нашого Я. Вона можу бути завищеною, заниженою та адекватною.

           Адекватна самооцінка - найбільш оптимальний варіант. Чим ближчою є наша самооцінка до реальності, тим краще ми себе почуваємо.

           Діти  із заниженою самооцінкою, як правило, зустрічаються в родинах, де батьки дотримуються непохитної критичної позиції. Необережні мовні оцінки негативно позначаються на ставленні дитини до самої себе: "Ти - нечупара!", "Чому ти не можеш зробити уроки так само швидко, як твоя сестра?", "Який ти неслухняний!".

           Досить часто низька самооцінка стає причиною низької успішності. У дитини є всі передумови для того, щоб успішно вчитися, однак непевність у собі, низька оцінка своїх якостей та вмінь не дають їй можливості виявити себе.

           На формування позитивної самооцінки дитини значний вплив може чинити вчитель. Вчасна похвала або просто тепле слово, продумана заздалегідь вчителем "ситуація успіху" на уроці можуть творити чудеса. Тому виявлення рівня самооцінки дитини важливим є саме на етапі первинної діагностики.

ТЕСТ "СХОДИ" ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ САМООЦІНКИ ДИТИНИ

          Покажіть дитині картинку зі сходами і попросіть її помістити на них всіх знайомих дітей. Нехай на трьох верхніх сходах знаходяться гарні, розумні, добрі, сильні, слухняні діти - чим вище, тим краще. А на трьох нижніх сходах - погані. На середній сходинці знаходяться діти, що є не поганими і не гарними. Після цього попросіть дитину показати, на яку сходинку вона помістить себе, а також пояснити, чому саме.

          А тепер поставте запитання: "Ти такий насправді або хотів би бути таким? Зазнач, який ти насправді і яким хотів би бути". Після цього запитайте: "На яку сходинку тебе поставила б мама, тато, вихователь тощо". Поки дитина виконує завдання, поспостерігайте за нею: чи сумнівається вона, чи аргументує свій вибір, чи ставить питання.

          Оцінювання результатів

          Якщо дитина, не роздумуючи, ставить себе на найвищу сходинку, вважає, що мама (або інший дорослий) оцінює її так само, аргументуючи свій вибір, посилається на думку дорослих: "Я гарний. Гарний і більше ніякий. Так мама сказала", то можна припустити наявність в неї неадекватно завищеної самооцінки.

          Про високу самооцінку можна говорити і тоді, коли після деяких роздумів дитина все-таки ставить себе на найвищу сходинку, називаючи свої недоліки, але пояснюючи їх зовнішніми причинами.

          Якщо, обміркувавши завдання, вона ставить себе на другу або третю сходинку, пояснює свої дії, посилаючись  на реальні ситуації і досягнення, вважає, що оцінка дорослого є такою самою, або дещо нижчою, то можна говорити про адекватну самооцінку.

          Якщо дитина ставить себе на нижні сходинки, свій вибір не пояснює або посилається на думку дорослого, це говорить про занижену самооцінку.

          Якщо дитина ставить себе на середню сходинку, це може свідчити про те, що вона не зрозуміла завдання або не хоче його виконувати. Діти із заниженою самооцінкою через високу тривожність і невпевненість у собі часто відмовляються виконувати завдання, а на всі питання відповідають: "Не знаю".

          Занижена самооцінка в дітей дошкільного віку розглядається як свідоцтво неблагополучного емоційного розвитку. Неадекватно завищена самооцінка властива дітям 4-5 років. Вони не бачать своїх помилок і не можуть правильно оцінити себе, свої вчинки. А от для шестирічок властивою є здатність аналізувати свої вчинки, тому їхня самооцінка вже більш реалістична та наближається до адекватної. Хоча в незнайомій ситуації та незвичних видах діяльності самооцінка може бути і завищеною.